В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство…
Відійшла в Пантеон українська безсмертна Людина, що протягом сорока семи років своїм ядерним словом мобілізувала український народ до боротьби за свою самобутність і державність. Людина, яка, пропагуючи світлі традиції нашої давнини, була одержима великою фанатичною вірою в Правду України та її перемогу, якою пройняті Ми сьогодні».

9 березня 1814 року народився Тарас Шевченко.

Так як тоді, так і тепер, стоїть він перед нами, - над нами! – не вгнутий і неприступний, як Єремія на розпуттях велелюдних.
Тож, вивчаймо його Заповіт! Заповіт того, хто карався, мучився, але не каявся!
Заповіт старої героїчної страшної ворогам України! Хай слово його лунає кличним дзвоном, щоб почули оглухлі, щоб випросталися похилені й горбаті, щоб устали мертві, щоб знову воскресли тіні славних прадідів, щоб знов на нашій землі росли, змагалися, жили, щоб обновилась, як орля, юність нації, щоб, як зерно великих чинів, глибоко запалала в наші очищені, ушляхетнені, осуворені душі його віра безмежна! Його ненависть палаюча!
Його гаряча любов!

ВИКЛИК

Скиньте з Шевченка шапку. Та отого
дурного кожуха.
Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха.
Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім:
Йому було перед смертю всього лише сорок сім.

А то підробили діда і шкутильгаєте з дідом.
Ліниву свою недолугість за ним пускаєте слідом.
А він вибухає і шпетить всю вашу дурну макітру
І молодо круговертить. Молодо! Проти вітру!

А він все шукає до пари - наймичку з сиротою,
А він пропада за маною - не вашою, а отою!
І горне гору роботи, бо в нього роботи гора.
Гори до нього горнуться, сонце - на вістрі пера.

Він пильно у нас вдивляється.
Вільний свавільний самум.
Здається, ядерно вибухне з отих непокірних дум.
А то регоче і тішиться, наче хлопчисько радий.
Шевченко був молодим. Шевченко завжди молодий.
Іван Драч

Пам’ятаймо: настане час і «на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати і будуть люди на землі».